коагулянт

коагуля́нт

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. коагулянт — КОАГУЛЯНТ – КОАГУЛЯТ Коагулянт, -у. Хімічна сполука, що спричиняє коагуляцію. Коагулят, -у. Осад, що утворився в колоїдному розчині під час коагуляції.  Літературне слововживання
2. коагулянт — -у, ч., спец. Хімічна сполука, що спричиняє коагуляцію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коагулянт — КОАГУЛЯ́НТ, у, ч., спец. 1. Речовина, що спричиняє коагуляцію. Один з найпоширеніших процесів очищення промислових стічних вод – це оброблення коагулянтами (з наук.-попул. літ.). 2. Лікарська речовина, яка прискорює зсідання крові.  Словник української мови у 20 томах
4. коагулянт — КОАГУЛЯ́НТ, у, ч., спец. Хімічна сполука, що спричиняє коагуляцію.  Словник української мови в 11 томах