коагулянт

КОАГУЛЯ́НТ, у, ч., спец.

1. Речовина, що спричиняє коагуляцію.

Один з найпоширеніших процесів очищення промислових стічних вод – це оброблення коагулянтами (з наук.-попул. літ.).

2. Лікарська речовина, яка прискорює зсідання крові.

За умови розвитку геморагічного інсульту призначають стимулятори гемостазу – коагулянти (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. коагулянт — коагуля́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. коагулянт — КОАГУЛЯНТ – КОАГУЛЯТ Коагулянт, -у. Хімічна сполука, що спричиняє коагуляцію. Коагулят, -у. Осад, що утворився в колоїдному розчині під час коагуляції.  Літературне слововживання
3. коагулянт — -у, ч., спец. Хімічна сполука, що спричиняє коагуляцію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коагулянт — КОАГУЛЯ́НТ, у, ч., спец. Хімічна сполука, що спричиняє коагуляцію.  Словник української мови в 11 томах