1. Словник української мови у 20 томах

коагулянт

КОАГУЛЯ́НТ, у, ч., спец.

1. Речовина, що спричиняє коагуляцію.

Один з найпоширеніших процесів очищення промислових стічних вод – це оброблення коагулянтами (з наук.-попул. літ.).

2. Лікарська речовина, яка прискорює зсідання крові.

За умови розвитку геморагічного інсульту призначають стимулятори гемостазу – коагулянти (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коагулянт — коагуля́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. коагулянт — КОАГУЛЯНТ – КОАГУЛЯТ Коагулянт, -у. Хімічна сполука, що спричиняє коагуляцію. Коагулят, -у. Осад, що утворився в колоїдному розчині під час коагуляції. Літературне слововживання
  3. коагулянт — -у, ч., спец. Хімічна сполука, що спричиняє коагуляцію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коагулянт — КОАГУЛЯ́НТ, у, ч., спец. Хімічна сполука, що спричиняє коагуляцію. Словник української мови в 11 томах