Орфографічний словник української мови

ковалиха

ковали́ха

іменник жіночого роду, істота

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. ковалиха — -и, ж., розм. Дружина коваля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ковалиха — КОВАЛИ́ХА, и, ж., розм. Дружина коваля. А мені, каже, розказувала про се покійна ковалиха Оксана (Г. Квітка-Основ'яненко); На ранок Давид підвівся, ледве розвиднілось, і зразу ж зібрався йти. Не пускали.  Словник української мови у 20 томах
  3. ковалиха — Ковали́ха, -хи, -сі; -ли́хи, -ли́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ковалиха — КОВАЛИ́ХА, и, ж., розм. Дружина коваля. А мені, каже, розказувала про се покійна ковалиха Оксана (Кв.-Осн., II, 1956, 119); — Прийміть на роботу,— попросився Михайлик і чемно віддав чолом ковалеві й білявенькій цікавій ковалисі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 289).  Словник української мови в 11 томах
  5. ковалиха — Ковали́ха, -хи ж. Жена кузнеца. Аби коваль та ковалиха, — а того буде лиха. Ном. № 5426.  Словник української мови Грінченка