ковалиха
КОВАЛИ́ХА, и, ж., розм. Дружина коваля.
А мені, каже, розказувала про се покійна ковалиха Оксана (Кв.-Осн., II, 1956, 119);
— Прийміть на роботу,— попросився Михайлик і чемно віддав чолом ковалеві й білявенькій цікавій ковалисі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 289).
Словник української мови (СУМ-11)