коваль
КОВА́ЛЬ, я́, ч. Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети.
Коваль клепле, доки тепле (Номис, 1864, .№ 5927);
Якби кайдани перегризти, То гриз потроху б. Так не ті, Не ті їх ковалі кували, Не так залізо гартували (Шевч., II, 1953, 40);
Батько був славний коваль на всі околишні села (Фр., IV, 1950, 188);
Здоровенні, напівголі, спітнілі, бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах (Довж., І, 1953, 227);
*Образно. Кожен сам коваль свого щастя (Головко, II, 1957, 559).
Словник української мови (СУМ-11)