коваль
Коваль, -ля
м.
1) Кузнецъ. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. Коваль коня кує, а жаба і собі ногу дає. Ном. № 2548.
2) холо́дний коваль. Слесарь. Жінка старого холодного коваля. Стор. МПр. 155.
3) Названіе отца новорожденнаго (на крестинахъ). Мил. 24.
4) Названіе плохого въ ходу вола. КС. 1898. VII. 46.
5) насѣк.: щелкунъ, Elater. Вх. Пч. І. 6.
6) = коваляк. Вх. Уг. 245.
7) насѣк.: тараканъ. Вх. Уг. 245.
8) Кусокъ сала, даваемый лучшему гонщику берлинъ и плотовъ. Він добре жене — коваля дістане. Любечъ. ум. ковалик, ковальчик. ковалики в паністарій кують. Страшно. Ном. № 13650.
Словник української мови Грінченка