коваль

КОВА́ЛЬ, я́, ч.

Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети.

Коваль клепле, доки тепле (приказка);

Якби кайдани перегризти, То гриз потроху б. Так не ті, Не ті їх ковалі кували, Не так залізо гартували (Т. Шевченко);

Батько був славний коваль на всі околишні села (І. Франко);

Здоровенні, напівголі, спітнілі, бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах (О. Довженко);

Десятки ковалів уночі і вдень кували мечі, рогатини, наконечники стріл, вої [вояки] об'їжджали диких коней на широких пасовиськах (О. Бердник);

Чоловік був заразом ковалем і теслею, майстрував на ґанку сани, а коло нього крутився син-підліток (Г. Пагутяк);

* Образно. За щасливе майбутнє. Хоч мусимо пам'ятати, що буде воно таким, яким самі його зробимо. Кожен сам коваль свого щастя (А. Головко).

(1) Холо́дний кова́ль, заст. – слюсар.

Холодні ковалі обробляли холодний метал. Що стук у кузні, то гривня в кишені коваля (із журн.).

Значення в інших словниках

1. Коваль — Кова́ль прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. коваль — -я, ч. Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коваль — кова́ль: ♦ добрий кова́ль, коли́ зелі́зо горя́че про вправного фахівця (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. коваль — Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує. Говориться про дуже доброго майстра. Коли не коваль, то і рук не погань. Не берися за справу, якої не вмієш робити. Коваль без кліщів, як без рук. Бо ніяк взяти гаряче залізо. Коваль клепле, поки тепле.  Приповідки або українсько-народня філософія
5. коваль — Кова́ль, -ля́, -ле́ві, -ле́м, -ва́лю! -валі́, -валі́в, -валя́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. коваль — КОВА́ЛЬ, я́, ч. Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети. Коваль клепле, доки тепле (Номис, 1864, .№ 5927); Якби кайдани перегризти, То гриз потроху б. Так не ті, Не ті їх ковалі кували, Не так залізо гартували (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
7. коваль — Коваль, -ля м. 1) Кузнецъ. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. Коваль коня кує, а жаба і собі ногу дає. Ном. № 2548. 2) холо́дний коваль. Слесарь. Жінка старого холодного коваля. Стор. МПр. 155.  Словник української мови Грінченка