коваль
КОВА́ЛЬ, я́, ч. Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети.
Коваль клепле, доки тепле (Номис, 1864, .№ 5927);
Якби кайдани перегризти, То гриз потроху б. Так не ті, Не ті їх ковалі кували, Не так залізо гартували (Шевч., II, 1953, 40);
Батько був славний коваль на всі околишні села (Фр., IV, 1950, 188);
Здоровенні, напівголі, спітнілі, бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах (Довж., І, 1953, 227);
*Образно. Кожен сам коваль свого щастя (Головко, II, 1957, 559).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Коваль — Кова́ль прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- коваль — -я, ч. Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коваль — КОВА́ЛЬ, я́, ч. Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети. Коваль клепле, доки тепле (приказка); Якби кайдани перегризти, То гриз потроху б. Так не ті, Не ті їх ковалі кували, Не так залізо гартували (Т. Словник української мови у 20 томах
- коваль — кова́ль: ♦ добрий кова́ль, коли́ зелі́зо горя́че про вправного фахівця (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- коваль — Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує. Говориться про дуже доброго майстра. Коли не коваль, то і рук не погань. Не берися за справу, якої не вмієш робити. Коваль без кліщів, як без рук. Бо ніяк взяти гаряче залізо. Коваль клепле, поки тепле. Приповідки або українсько-народня філософія
- коваль — Кова́ль, -ля́, -ле́ві, -ле́м, -ва́лю! -валі́, -валі́в, -валя́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коваль — Коваль, -ля м. 1) Кузнецъ. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. Коваль коня кує, а жаба і собі ногу дає. Ном. № 2548. 2) холо́дний коваль. Слесарь. Жінка старого холодного коваля. Стор. МПр. 155. Словник української мови Грінченка