Орфографічний словник української мови

козубок

козубо́к

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. козубок — -бка, ч. Зменш.-пестл. до козуб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. козубок — КОЗУБО́К, бка́, ч. Зменш. до ко́зуб. Взявши з кислицями козубок та відро з моченими яблуками, таранкувата Хима поплентала далі (О. Ільченко); Малята повні жменьки їх [опеньок] кладуть у козубок (Н.  Словник української мови у 20 томах
  3. козубок — КОЗУБО́К, бка́, ч. Зменш.-пестл. до ко́зуб. Взявши з кислицями козубок та відро з моченими яблуками, таранкувата Хима поплентала далі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 476); Малята повні жменьки їх [опеньок] кладуть у козубок (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 81).  Словник української мови в 11 томах