козубок

КОЗУБО́К, бка́, ч. Зменш.-пестл. до ко́зуб.

Взявши з кислицями козубок та відро з моченими яблуками, таранкувата Хима поплентала далі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 476);

Малята повні жменьки їх [опеньок] кладуть у козубок (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 81).

Значення в інших словниках

1. козубок — козубо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. козубок — -бка, ч. Зменш.-пестл. до козуб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козубок — КОЗУБО́К, бка́, ч. Зменш. до ко́зуб. Взявши з кислицями козубок та відро з моченими яблуками, таранкувата Хима поплентала далі (О. Ільченко); Малята повні жменьки їх [опеньок] кладуть у козубок (Н.  Словник української мови у 20 томах