козубок
КОЗУБО́К, бка́, ч.
Зменш. до ко́зуб.
Взявши з кислицями козубок та відро з моченими яблуками, таранкувата Хима поплентала далі (О. Ільченко);
Малята повні жменьки їх [опеньок] кладуть у козубок (Н. Забіла);
Спокійно походжав [Петро Магурак] з лозиновим козубком по молодому березняку неподалік від галявини. Гриби збирав... (І. Нижник).
Словник української мови (СУМ-20)