колотник —
-а, ч. діал. 1》 Сварлива людина; забіяка. 2》 Той, хто колотить (у 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
колотник —
КОЛО́ТНИК, а, ч., діал. 1. Сварлива людина; забіяка. У жодному випадку не починайте кричати у відповідь – колотник тільки цього і чекає, адже для таких людей сварка – кращий спосіб розважитися і привести себе в тонус (із журн.). 2. Підбурювач, заколотник.
Словник української мови у 20 томах
колотник —
I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить!...
Словник синонімів української мови