комендант —
[комеиндант] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў
Орфоепічний словник української мови
комендант —
-а, ч. 1》 Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. 2》 Військовий начальник, що наглядає за правильністю відбування гарнізонної служби, дисципліною військових і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
комендант —
Командувач (залоги)
Словник чужослів Павло Штепа
комендант —
КОМЕНДА́НТ, а, ч. 1. Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. Селяни розказують, що як Текелій руйнував кіш, то звелів комендантові .. все .. знести (О. Стороженко); З комендантом фортеці ..
Словник української мови у 20 томах
комендант —
коменда́нт (від франц. commandant – командир, начальник) 1. Службова особа в армії, начальник гарнізонів міст, фортець, укріплених районів тощо. В Збройних Силах СРСР існують К. гарнізону, залізничної станції, пристані...
Словник іншомовних слів Мельничука
комендант —
КОМЕНДА́НТ, а, ч. 1. Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. Селяни розказують, що як Текелій руйнував кіш, то звелів комендантові.. все.. знести (Стор., І, 1957, 260); — Я арештанта привіз..
Словник української мови в 11 томах
комендант —
Комендант, -та м. Комендантъ. Рудч. Чп. 103. Пусти ж мене, коменданте, з обозу додому. Чуб. V. 332.
Словник української мови Грінченка