комендант

коменда́нт

-а, ч.

1》 Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району.

2》 Військовий начальник, що наглядає за правильністю відбування гарнізонної служби, дисципліною військових і т. ін. у населених пунктах і військових таборах, а також забезпечує їхню охорону (оборону) й нормальну діяльність різних служб.

3》 Той, хто керує військовими перевезеннями на залізницях та водних шляхах.

4》 Керівник будинку, що належить установі або використовується установою.

5》 діал. Командир.

Значення в інших словниках

1. комендант — коменда́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. комендант — [комеиндант] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. комендант — Командувач (залоги)  Словник чужослів Павло Штепа
4. комендант — КОМЕНДА́НТ, а, ч. 1. Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. Селяни розказують, що як Текелій руйнував кіш, то звелів комендантові .. все .. знести (О. Стороженко); З комендантом фортеці ..  Словник української мови у 20 томах
5. комендант — коменда́нт (від франц. commandant – командир, начальник) 1. Службова особа в армії, начальник гарнізонів міст, фортець, укріплених районів тощо. В Збройних Силах СРСР існують К. гарнізону, залізничної станції, пристані...  Словник іншомовних слів Мельничука
6. комендант — Коменда́нт, -та; -да́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. комендант — КОМЕНДА́НТ, а, ч. 1. Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. Селяни розказують, що як Текелій руйнував кіш, то звелів комендантові.. все.. знести (Стор., І, 1957, 260); — Я арештанта привіз..  Словник української мови в 11 томах
8. комендант — Комендант, -та м. Комендантъ. Рудч. Чп. 103. Пусти ж мене, коменданте, з обозу додому. Чуб. V. 332.  Словник української мови Грінченка