комендація

коменда́ція

іменник жіночого роду

Значення в інших словниках

1. комендація — -ї, ж. У Західній Європі в період раннього середньовіччя – акт передачі себе під заступництво більш сильної, могутньої, багатої людини. || Акт, яким оформляли залежність васала від сеньйора, після чого васал одержував земельне володіння. || Акт, що встановлював залежність селянина від феодала.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. комендація — КОМЕНДА́ЦІЯ, ї, ж., іст. Акт, що встановлював залежність селянина від феодала в середньовічній Європі. Звичайним явищем у Франкськiй державi стала комендацiя – подiбний до патронату iнститут особистої залежностi...  Словник української мови у 20 томах
3. комендація — коменда́ція (від лат. commendatio – доручення, схвалення) за феодалізму акт, яким оформляли залежність васала від сеньйора (1), після чого васал одержував земельне володіння – бенефіцію (1) або феод; акт, що встановлював залежність селянина від феодала.  Словник іншомовних слів Мельничука