комендація
КОМЕНДА́ЦІЯ, ї, ж., іст.
Акт, що встановлював залежність селянина від феодала в середньовічній Європі.
Звичайним явищем у Франкськiй державi стала комендацiя – подiбний до патронату iнститут особистої залежностi, коли селяни потрапляли пiд покровительство короля, свiтського чи духовного феодала (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)