комендатура
КОМЕНДАТУ́РА, и, ж.
Установа, яку очолює комендант (у 2 знач.).
– Там он, де он той димар, там на станції розташована комендатура. І от ти йди прямо туди! (І. Багряний);
Голобородькові довелося звернутись до військової комендатури, щоб узнати адресу госпіталю (С. Голованівський);
В домі, де розмістилася комендатура, сиділо двоє офіцерів (Ю. Бедзик);
// Приміщення для цієї установи.
Наші вибивали залишки [фашистського] гарнізону із села. Горіла комендатура (Григорій Тютюнник);
Іноді на стінах комендатур хтось малював гасла: “Смерть фашистським окупантам!“ (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)