комендатура
КОМЕНДАТУ́РА, и, ж. Установа, яку очолює комендант (у 2 знач.).
Голобородькові довелося звернутись до військової комендатури, щоб узнати адресу госпіталю (Голов., Тополя.., 1965, 119);
В домі, де розмістилася комендатура, сиділо двоє офіцерів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 124);
// Приміщення для цієї установи.
Наші вибивали залишки [фашистського] гарнізону із села. Горіла комендатура (Тют., Вир, 1964, 527).
Словник української мови (СУМ-11)