комплектувати —
КОМПЛЕКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. Складати комплекти чого-небудь. Замовлення найдорожчого готелю Лоці комплектував сам, відповідно до .. оказії (Т.
Словник української мови у 20 томах
комплектувати —
НАБИРА́ТИ (збирати потрібну кількість людей для чого-небудь, куди-небудь); ВЕРБУВА́ТИ, ЗАВЕРБО́ВУВАТИ, РЕКРУТУВА́ТИ книжн. (про учасників, працівників чого-небудь — за допомогою заохочень, умовлянь, обіцянок тощо); КОМПЛЕКТУВА́ТИ (щодо організацій)...
Словник синонімів української мови
комплектувати —
Комплектува́ти, -ту́ю, -ту́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
комплектувати —
КОМПЛЕКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Складати комплекти чого-небудь. Комплектувати газети. 2. Набирати потрібну кількість кого-, чого-небудь; доповнювати до комплекту.
Словник української мови в 11 томах