Орфографічний словник української мови

комплементарний

комплемента́рний

прикметник

від: комплеме́нт

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. комплементарний — -а, -е. Взаємодоповнювальний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. комплементарний — КОМПЛЕМЕНТА́РНИЙ, а, е. Взаємодоповнювальний. У Данії планування має комплементарний характер. Держава та ринкові співгравці виробляють стратегію існування у співзалежному світі (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
  3. комплементарний — комплемента́рний (від лат. complementum – доповнення, довершення) взаємодоповнювальний; ¤ к-і гени – дві незалежні пари домінантних генів, які виявляють взаємодоповнювальиу дію на формування певної ознаки організму.  Словник іншомовних слів Мельничука