комплементарний

комплемента́рний

-а, -е.

Взаємодоповнювальний.

Значення в інших словниках

1. комплементарний — комплемента́рний прикметник від: комплеме́нт  Орфографічний словник української мови
2. комплементарний — КОМПЛЕМЕНТА́РНИЙ, а, е. Взаємодоповнювальний. У Данії планування має комплементарний характер. Держава та ринкові співгравці виробляють стратегію існування у співзалежному світі (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. комплементарний — комплемента́рний (від лат. complementum – доповнення, довершення) взаємодоповнювальний; ¤ к-і гени – дві незалежні пари домінантних генів, які виявляють взаємодоповнювальиу дію на формування певної ознаки організму.  Словник іншомовних слів Мельничука