1. Великий тлумачний словник сучасної мови

комплементарний

комплемента́рний

-а, -е.

Взаємодоповнювальний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комплементарний — комплемента́рний прикметник від: комплеме́нт Орфографічний словник української мови
  2. комплементарний — КОМПЛЕМЕНТА́РНИЙ, а, е. Взаємодоповнювальний. У Данії планування має комплементарний характер. Держава та ринкові співгравці виробляють стратегію існування у співзалежному світі (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. комплементарний — комплемента́рний (від лат. complementum – доповнення, довершення) взаємодоповнювальний; ¤ к-і гени – дві незалежні пари домінантних генів, які виявляють взаємодоповнювальиу дію на формування певної ознаки організму. Словник іншомовних слів Мельничука