Значення в інших словниках
-
конаючий —
-а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до конати 1). || у знач. ім. конаючий, -чого, ч. Той, хто вмирає.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
конаючий —
КОНА́ЮЧИЙ, а, е. Який перебуває в передсмертній агонії, умирає. Закон чи звичай забороняє їм дивиться на лице конаючої, вмираючої людини, і євреї в останню годину живоття вкривають помираючу людину простирадлом і виходять з хати (І.
Словник української мови у 20 томах
-
конаючий —
КОНА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до кона́ти 1. З гнітючим чуттям пробирались хлоп’ята вподовж кладовищенського рову, заповненого конаючими людьми (Гончар, Таврія, 1952, 108); // у знач. ім. кона́ючий, чого, ч. Той, хто вмирає. Стоять чумаки..
Словник української мови в 11 томах