Значення в інших словниках
-
консонант —
-а, ч., лінгв. Те саме, що приголосний 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
консонант —
(грамат.) приголосний
Словник чужослів Павло Штепа
-
консонант —
КОНСОНА́НТ, а, ч., лінгв. Приголосний звук. У південно-західних говірках території Київської Русі приблизно в XIII–XIV ст. (після ствердіння приголосних перед “е”) сталася повна асиміляція “j” до попереднього приголосного...
Словник української мови у 20 томах
-
консонант —
консона́нт [лат. consonans (consonantis)] приголосний звук.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
консонант —
ПРИ́ГОЛОСНИЙ (звук), КОНСОНА́НТ лінгв., ШЕЛЕСТІ́ВКА заст., СУ́ГОЛОСНИЙ заст. Ненаголошений звук у міг у XІ віці повстати і з приголосного в (А. Кримський); Не любить (українська мова) такого поєднання шелестівок.., яке тяжко вимовити (В.
Словник синонімів української мови
-
консонант —
КОНСОНА́НТ, а, ч., лінгв. Те саме, що при́голосний 2. Консонант — термін, що вживається в такому ж значенні, як і термін «приголосний (звук)» (Сл. лінгв. терм., 1957, 82).
Словник української мови в 11 томах