Значення в інших словниках
-
коронований —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до коронувати. 2》 у знач. прикм. Який має владу монарха, вінчаний на царювання. || Увінчаний короною (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
коронований —
КОРОНО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до коронува́ти. Десятилітнім був коронований на царство [Лайош] без влади, яку розсмикали собі то могутні магнати, то єпископи й священики (П.
Словник української мови у 20 томах
-
коронований —
КОРОНО́ВАНИЙ (який має владу монарха), ВІНЦЕНО́СНИЙ уроч. заст. Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках Божих.. (Т. Шевченко); Вінценосний деспот, вилупивши лякливі очі, упав у шалений переполох (О. Ковінька).
Словник синонімів української мови
-
коронований —
Короно́ваний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
коронований —
КОРОНО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до коронува́ти. 2. у знач. прикм. Який має владу монарха, вінчаний на царювання. Чим же гірша моя королева від інших коронованих осіб?.. (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах