корівниця —
КОРІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до корівни́к. Одну дочечку мала, та й ту утеряла [втратила]: із поля робітницю, .. од корів корівницю (Сл. Б. Грінченка); Була ще тільки сьома година ранку, але в маєтку давно всі були на ногах.
Словник української мови у 20 томах
корівниця —
КОРІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до корівни́к. Одну дочечку мала, та й ту утеряла [втратила]: із поля робітницю,.. од корів керівницю (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
корівниця —
Корівниця, -ці ж. Коровница. Одну дочечку мала, та й ту утеряла: із поля робітницю, од печі топілницю, од коров корівницю. н. п.
Словник української мови Грінченка