корівниця

КОРІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до корівни́к.

Одну дочечку мала, та й ту утеряла [втратила]: із поля робітницю,.. од корів керівницю (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. корівниця — корівни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. корівниця — КОРІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до корівни́к. Одну дочечку мала, та й ту утеряла [втратила]: із поля робітницю, .. од корів корівницю (Сл. Б. Грінченка); Була ще тільки сьома година ранку, але в маєтку давно всі були на ногах.  Словник української мови у 20 томах
3. корівниця — Корівниця, -ці ж. Коровница. Одну дочечку мала, та й ту утеряла: із поля робітницю, од печі топілницю, од коров корівницю. н. п.  Словник української мови Грінченка