кочовик

кочови́к

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. кочовик — Кочівник, (у шатрі) шатерник, п! СКИТАЛЬНИК; мн. КОЧОВИКИ, іс. номади.  Словник синонімів Караванського
2. кочовик — КОЧОВИ́К див. кочови́ки.  Словник української мови у 20 томах
3. кочовик — КОЧІВНИ́К (представник кочівного племені, народу), КОЧОВИ́К, НОМА́Д іст. В сиву давнину біля цієї могили таборилися стійбища кочівників (С. Добровольський); Танки вдосвіта палали по туманному полю, як вогнища кочовиків (О.  Словник синонімів української мови
4. кочовик — Кочови́к, -ка і кочівни́к, -ка́; -ки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кочовик — КОЧОВИ́К див. кочовики́.  Словник української мови в 11 томах