Значення в інших словниках
-
кочовик —
кочови́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
кочовик —
Кочівник, (у шатрі) шатерник, п! СКИТАЛЬНИК; мн. КОЧОВИКИ, іс. номади.
Словник синонімів Караванського
-
кочовик —
КОЧІВНИ́К (представник кочівного племені, народу), КОЧОВИ́К, НОМА́Д іст. В сиву давнину біля цієї могили таборилися стійбища кочівників (С. Добровольський); Танки вдосвіта палали по туманному полю, як вогнища кочовиків (О.
Словник синонімів української мови
-
кочовик —
Кочови́к, -ка і кочівни́к, -ка́; -ки́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кочовик —
КОЧОВИ́К див. кочовики́.
Словник української мови в 11 томах