кран

кран 1

іменник чоловічого роду

трубка з затвором

кран 2

іменник чоловічого роду

пристрій для підіймання вантажів

Значення в інших словниках

1. кран — [кран] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
2. кран — I -а, ч. 1》 Трубка з затвором, прикріплена до водопроводу, газопроводу чи іншого резервуара для виливання рідини, випускання газу. Кран-дозатор — пристрій для випускання певної кількості якоїсь речовини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кран — 1. чіп, чопик, чопець, чопок, затулка, затичка, заткало, заткално 2. (будів.) журав, журавель, лисиця, підіймачка, гупля  Словник чужослів Павло Штепа
4. кран — КРАН¹, а, ч. Пристрій, прикріплений до водопроводу, газопроводу, якогось резервуару для виливання рідини, випускання газу, перекриття трубопроводу. Ватя ледве встигла поставити чайник на стіл і закрутити кран самовара (І.  Словник української мови у 20 томах
5. кран — КРАН¹, а, ч. 1. Трубка з затвором, прикріплена до водопроводу, газопроводу чи іншого резервуару для виливання рідини, випускання газу. Ватя ледве встигла поставити чайник на стіл і закрутити кран самовара (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах