кран
КРАН¹, а, ч.
1. Трубка з затвором, прикріплена до водопроводу, газопроводу чи іншого резервуару для виливання рідини, випускання газу.
Ватя ледве встигла поставити чайник на стіл і закрутити кран самовара (Н.-Лев., IV, 1956, 64);
Господарка раптом побачила, що з крана тік тоненький, блискучий струмочок води, і похапцем закрутила колісце (Досв., Вибр., 1959, 232).
2. Пристрій особливої конструкції для перекриття трубопроводу.
КРАН², а, ч. Механізм для підіймання й переміщення вантажів.
Для переміщення дуже важких деталей застосовують мостові крани (Слюс. справа, 1957, 295);
Стріла портального крана нахиляється над трюмом баржі (Рад. Укр., 18.XII 1961, 4);
Підіймальний кран.
Ба́штовий кран див. ба́штовий.
Словник української мови (СУМ-11)