кран
КРАН¹, а, ч.
1. Трубка з затвором, прикріплена до водопроводу, газопроводу чи іншого резервуару для виливання рідини, випускання газу.
Ватя ледве встигла поставити чайник на стіл і закрутити кран самовара (Н.-Лев., IV, 1956, 64);
Господарка раптом побачила, що з крана тік тоненький, блискучий струмочок води, і похапцем закрутила колісце (Досв., Вибр., 1959, 232).
2. Пристрій особливої конструкції для перекриття трубопроводу.
КРАН², а, ч. Механізм для підіймання й переміщення вантажів.
Для переміщення дуже важких деталей застосовують мостові крани (Слюс. справа, 1957, 295);
Стріла портального крана нахиляється над трюмом баржі (Рад. Укр., 18.XII 1961, 4);
Підіймальний кран.
Ба́штовий кран див. ба́штовий.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кран — кран 1 іменник чоловічого роду трубка з затвором кран 2 іменник чоловічого роду пристрій для підіймання вантажів Орфографічний словник української мови
- кран — [кран] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- кран — I -а, ч. 1》 Трубка з затвором, прикріплена до водопроводу, газопроводу чи іншого резервуара для виливання рідини, випускання газу. Кран-дозатор — пристрій для випускання певної кількості якоїсь речовини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кран — 1. чіп, чопик, чопець, чопок, затулка, затичка, заткало, заткално 2. (будів.) журав, журавель, лисиця, підіймачка, гупля Словник чужослів Павло Штепа
- кран — КРАН¹, а, ч. Пристрій, прикріплений до водопроводу, газопроводу, якогось резервуару для виливання рідини, випускання газу, перекриття трубопроводу. Ватя ледве встигла поставити чайник на стіл і закрутити кран самовара (І. Словник української мови у 20 томах