кранець
КРА́НЕЦЬ, нця, ч., мор.
1. Колода або набитий клоччям і обплетений мотузком мішок, який вивішують за борт судна для пом’якшення ударів об інші судна, причали тощо.
Боцман з матросами готувалися закидати на берег швартові кінці та спускати.. «м’які кранці» (Трубл., III, 1956, 106);
Червонофлотці з боцманської команди.. в’яжуть мати, кранці і швабри (Ткач, Крута хвиля, 1956, 119).
2. тільки мн. Місце для зберігання снарядів на палубі військового корабля.
Словник української мови (СУМ-11)