кранець
КРА́НЕЦЬ, нця, ч., мор.
1. Колода або набитий клоччям і обплетений мотузком мішок, який вивішують за борт судна для пом'якшення ударів об інше судно, причал і т. ін.
Боцман з матросами готувалися закидати на берег швартові кінці та спускати .. “м'які кранці” (М. Трублаїні);
Ми наставили повний трюм кошиків з ікрою і, як кажуть моряки, віддали кінці і кранці (І. Багмут);
Червонофлотці з боцманської команди .. в'яжуть мати, кранці і швабри (Д. Ткач);
Кранець швартовий є пристроєм, який застосовують для уникнення пошкоджень корпусу судна (з наук.-попул. літ.).
2. тільки мн. Місце на палубі військового корабля для зберігання снарядів.
Наші кранці пусті (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)