кранець
кра́нець
-нця, ч., мор.
1》 Колода або набитий клоччям та обплетений мотузком мішок, що його вивішують за борт судна для пом'якшення ударів об інші суда, причали тощо.
2》 тільки мн. Місце для зберігання снарядів на палубі військового корабля.
Великий тлумачний словник сучасної української мови