кран

I -а, ч.

1》 Трубка з затвором, прикріплена до водопроводу, газопроводу чи іншого резервуара для виливання рідини, випускання газу.

Кран-дозатор — пристрій для випускання певної кількості якоїсь речовини.

2》 Пристрій особливої конструкції для перекриття трубопроводу.

II -а, ч.

Механізм для підіймання й переміщення вантажів. Мостовий кран. Підіймальний кран.

Кран-штабелер — підіймальний кран зі змінним обладнанням для штабелювання вантажів (пакетів, пакунків, лісоматеріалів і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. кран — кран 1 іменник чоловічого роду трубка з затвором кран 2 іменник чоловічого роду пристрій для підіймання вантажів  Орфографічний словник української мови
2. кран — [кран] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
3. кран — 1. чіп, чопик, чопець, чопок, затулка, затичка, заткало, заткално 2. (будів.) журав, журавель, лисиця, підіймачка, гупля  Словник чужослів Павло Штепа
4. кран — КРАН¹, а, ч. Пристрій, прикріплений до водопроводу, газопроводу, якогось резервуару для виливання рідини, випускання газу, перекриття трубопроводу. Ватя ледве встигла поставити чайник на стіл і закрутити кран самовара (І.  Словник української мови у 20 томах
5. кран — КРАН¹, а, ч. 1. Трубка з затвором, прикріплена до водопроводу, газопроводу чи іншого резервуару для виливання рідини, випускання газу. Ватя ледве встигла поставити чайник на стіл і закрутити кран самовара (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах