кривдити —
-джу, -диш, недок., перех. Робити комусь кривду (у 1 знач.). || також без додатка, рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кривдити —
КРИ́ВДИТИ, джу, диш, недок., кого. Робити комусь кривду (у 1 знач.). Хто кривдить, той одержить за свою кривду. Бо не дивиться Бог на особу! (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
кривдити —
КРИ́ВДИТИ (несправедливо чинити щодо когось, чогось, ставитися до когось, чогось), ОБИЖА́ТИ, ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., ОКРИВДЖА́ТИ (ОКРИ́ВДЖУВАТИ) розм., ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ) розм. — Док.
Словник синонімів української мови
кривдити —
Кри́вдити, кри́вджу, -диш; не кривдь, не кри́вдьте і кривди́ти, -вджу́, -вди́ш; не кривди́, -ді́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кривдити —
КРИ́ВДИТИ, джу, диш, недок., перех. Робити комусь кривду (у 1 знач.). Козаки його [пана] стереглись, як огню, і обходили, бо тяжко їх кривдив (Вовчок, І, 1955, 41); З білої сорочки сміялися. Кривдили мене і ранили (Стеф.
Словник української мови в 11 томах
кривдити —
Кривдити, -джу, -диш гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296.
Словник української мови Грінченка