кріпачити

кріпа́чити

дієслово недоконаного виду

розм.

Значення в інших словниках

1. кріпачити — -чу, -чиш, недок., іст., розм. Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кріпачити — КРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., іст., розм. Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним. – Ти, сину, кріпацтва, мабуть, не застав? – Не застав, бабо. Дід мій кріпачив (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
3. кріпачити — Кріпа́чити, -па́чу, -па́чиш, -па́чать; кріпа́ч, -па́чте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. кріпачити — КРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., іст., розм. Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним. — Ти, сину, кріпацтва, мабуть, не застав? — Не застав, бабо. Дід мій кріпачив (Ю. Янов., І, 1954, 18).  Словник української мови в 11 томах