кріпачити

КРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., іст., розм. Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним.

— Ти, сину, кріпацтва, мабуть, не застав? — Не застав, бабо. Дід мій кріпачив (Ю. Янов., І, 1954, 18).

Значення в інших словниках

1. кріпачити — кріпа́чити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кріпачити — -чу, -чиш, недок., іст., розм. Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кріпачити — КРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., іст., розм. Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним. – Ти, сину, кріпацтва, мабуть, не застав? – Не застав, бабо. Дід мій кріпачив (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
4. кріпачити — Кріпа́чити, -па́чу, -па́чиш, -па́чать; кріпа́ч, -па́чте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)