кріпачка

КРІПА́ЧКА, и, ж., іст. Жін. до кріпа́к¹.

— Ти, дякувати господові, не кріпачка: твоя праця не загине дурно (Вовчок, І, 1955, 22);

Моя мати була кріпачка сорочинського дідича Черниша (Сам., II, 1958, 409);

Дівчину, просту кріпачку, я візьму за руку. Відкупивши її в пана, віддам у науку (Тич., І, 1957, 213).

Значення в інших словниках

1. кріпачка — кріпа́чка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кріпачка — див. горілка  Словник синонімів Вусика
3. кріпачка — -и, іст. Жін. до кріпак I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кріпачка — КРІПА́ЧКА, и, ж., іст. Жін. до кріпа́к¹. – Ти, дякувати Господові, не кріпачка: твоя праця не загине дурно (Марко Вовчок); Жив у окремій, новій хаті і як був нежонатий, то у нього була за прислужницю одна з кріпачок, літня удова (А.  Словник української мови у 20 томах
5. кріпачка — Кріпа́чка, -чки, -чці; -па́чки, -па́чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)