кріпачити
КРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., іст., розм. Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним.
— Ти, сину, кріпацтва, мабуть, не застав? — Не застав, бабо. Дід мій кріпачив (Ю. Янов., І, 1954, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кріпачити — кріпа́чити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- кріпачити — -чу, -чиш, недок., іст., розм. Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кріпачити — КРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., іст., розм. Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним. – Ти, сину, кріпацтва, мабуть, не застав? – Не застав, бабо. Дід мій кріпачив (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
- кріпачити — Кріпа́чити, -па́чу, -па́чиш, -па́чать; кріпа́ч, -па́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)