1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кріпачити

кріпа́чити

-чу, -чиш, недок., іст., розм.

Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріпачити — кріпа́чити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кріпачити — КРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., іст., розм. Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним. – Ти, сину, кріпацтва, мабуть, не застав? – Не застав, бабо. Дід мій кріпачив (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  3. кріпачити — Кріпа́чити, -па́чу, -па́чиш, -па́чать; кріпа́ч, -па́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кріпачити — КРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., іст., розм. Перебувати в кріпацтві; бути кріпаком, підневільним. — Ти, сину, кріпацтва, мабуть, не застав? — Не застав, бабо. Дід мій кріпачив (Ю. Янов., І, 1954, 18). Словник української мови в 11 томах