Значення в інших словниках
-
кулька —
[кул'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. кул'кие/ кул'ки, кул'ок дв'і кул'кие
Орфоепічний словник української мови
-
кулька —
-и, ж.; мн. кульки, кульок. 1》 Зменш. до куля I 2); маленька куля. 2》 Зменш. до куля I 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кулька —
КУ́ЛЬКА, и, ж.; мн. ку́льки, ку́льок. 1. Зменш. до ку́ля¹ 2; маленька куля. Більша частина товариства сиділа мовчки з похиленими головами або, крутячи кульки з хліба, трохи нетерпеливо поглядала на промовця (І.
Словник української мови у 20 томах
-
кулька —
КУ́ЛЬКА, и, ж.; мн. ку́льки́, ку́льо́к. 1. Зменш. до ку́ля¹ 2; маленька куля. Більша частина товариства сиділа мовчки з похиленими головами або, крутячи кульки з хліба, трохи нетерпеливо поглядала на промовця (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
кулька —
Кулька, -ки ж. ум. отъ куля. 1) Шарикъ, 2) Пулька. Кулька — не дулька: як уразить, шо заболить. Вас. 214. 3) Массивный глиняный кружокъ съ дырой посрединѣ: раскаленный до красна бросается въ сосудъ съ водой для нагрѣванія послѣдней. Вас. 182.
Словник української мови Грінченка