Орфографічний словник української мови

куркуляка

куркуля́ка

іменник чоловічого роду, істота

зневажл.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. куркуляка — див. багатий  Словник синонімів Вусика
  2. куркуляка — -и, ч., іст. Збільш. до куркуль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. куркуляка — КУРКУЛЯ́КА, и, ч., розм., зневажл. Збільш. до курку́ль. Заговорив [парубок] згодом, підвівши очі: – Ти от повіриш, мій хазяїн – куркуляка ж який: мав сімдесят десятин землі (А. Головко); На зріст куркуляка був такий високий, що Василь перед ним здавався підлітком (О. Довженко).  Словник української мови у 20 томах
  4. куркуляка — КУРКУЛЯ́КА, и, ч., зневажл. Збільш. до курку́ль. Заговорив [парубок] згодом, підвівши очі: — Ти от повіриш, мій хазяїн — куркуляка ж який: мав сімдесят десятин землі (Головко, II, 1957, 12); На зріст куркуляка був такий високий, що Василь перед ним здавався підлітком (Довж., І, 1958, 83).  Словник української мови в 11 томах