куркуляка
КУРКУЛЯ́КА, и, ч., зневажл. Збільш. до курку́ль.
Заговорив [парубок] згодом, підвівши очі: — Ти от повіриш, мій хазяїн — куркуляка ж який: мав сімдесят десятин землі (Головко, II, 1957, 12);
На зріст куркуляка був такий високий, що Василь перед ним здавався підлітком (Довж., І, 1958, 83).
Словник української мови (СУМ-11)