куркуляка
КУРКУЛЯ́КА, и, ч., зневажл. Збільш. до курку́ль.
Заговорив [парубок] згодом, підвівши очі: — Ти от повіриш, мій хазяїн — куркуляка ж який: мав сімдесят десятин землі (Головко, II, 1957, 12);
На зріст куркуляка був такий високий, що Василь перед ним здавався підлітком (Довж., І, 1958, 83).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куркуляка — куркуля́ка іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- куркуляка — див. багатий Словник синонімів Вусика
- куркуляка — -и, ч., іст. Збільш. до куркуль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- куркуляка — КУРКУЛЯ́КА, и, ч., розм., зневажл. Збільш. до курку́ль. Заговорив [парубок] згодом, підвівши очі: – Ти от повіриш, мій хазяїн – куркуляка ж який: мав сімдесят десятин землі (А. Головко); На зріст куркуляка був такий високий, що Василь перед ним здавався підлітком (О. Довженко). Словник української мови у 20 томах