куркуляка
КУРКУЛЯ́КА, и, ч., розм., зневажл.
Збільш. до курку́ль.
Заговорив [парубок] згодом, підвівши очі: – Ти от повіриш, мій хазяїн – куркуляка ж який: мав сімдесят десятин землі (А. Головко);
На зріст куркуляка був такий високий, що Василь перед ним здавався підлітком (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)