куркульський
КУРКУ́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до курку́ль.
Під ногами горіла земля від куркульських повстань (Панч, В дорозі, 1959, 52);
// Належний куркулеві, куркулям.
— А ви, хлопці, кидайте на сани куркульське майно та повеземо його бідноті! (Тют., Вир, 1964, 168);
// Який складається з куркулів.
На поміч колоністам з глибини степу підходили куркульські банди — не раз доводилось бронепоїздам у підмогу кінноті відкривати вогонь зі всіх бортів, відбиваючись від банд і шаблею і картеччю (Гончар, II, 1959, 125);
// Власт. куркулеві, такий, як у куркуля.
Він збивав їх [гроші] з усією куркульською хитрістю, винахідливістю і скаредністю (Стельмах, II, 1962, 366).
Словник української мови (СУМ-11)