куцанчик

куца́нчик

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. куцанчик — див. низький  Словник синонімів Вусика
2. куцанчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до куцан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. куцанчик — КУЦА́НЧИК, а, ч., розм. Зменш.-пестл. до куца́н 1. Чорнявий моторний куцанчик, склавши долоні, щось кричав йому знизу (О. Ільченко); А оскільки наш староста низенький на зріст, досить стабільний куцанчик, то аж до восьмого класу ходив у вітальниках-дітлахах (Г. Усач).  Словник української мови у 20 томах
4. куцанчик — КУЦА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до куца́н. Чорнявий моторний куцанчик, склавши долоні, щось кричав йому знизу (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 8).  Словник української мови в 11 томах